Я залишився, щоб будувати — а мене примусово мобілізували

Мене звати Ігор Кондратенко. Я архітектор хмарних рішень та розробник, за 10 років в ІТ працював на багатьох посадах — від системного аналітика, фул стек розробника і до солюшен архитектора в таких компаніях як SoftServe, Creatio (Terrasoft), Levi9, Rinf, Microsoft а з 2023 року є засновником AI-стартапу Varex, який допомагає компаніям обробляти запити клієнтів для B2C компаній. Серед перших клієнтів HeadWay і компанії з Genesis. Я є переможцем першого хакатону «Інновації Нової Пошти», а також учасником програми Microsoft for Startups. І також працював з Microsoft де допомагав команді Microsoft for Startups оптимізовувати процеси пошуку та оцінки стартапів!

З 2022 року я перебував на військовому обліку. Я особисто з’явився до ТЦК, не тікав і не виїжджав з України навіть у найважчі дні вторгнення. Було страшно, як і всім. Але я вважав, що мій обов’язок — не лише вижити, а створювати цінність. Я залишився.

🔻 Що було раніше

У 2022–2023 роках я лікувався від хронічних захворювань: маю хронічний холецистит, а також патологію колінного суглоба, через яку проходив обстеження й консультації. Це не були «липові» довідки, а реальні медичні показання, з якими я живу й досі.

Попри це, у 2023 році я запустив свій стартап, створив робочі місця, платив податки, працював ночами, бо вірив: перемога — не лише на фронті, а й в економіці.

🔴 Що сталося

У 2025 році моя дружина, з якою ми разом пройшли непрості роки війни, потрапила в дуже складний психоемоційний стан. На фоні стресу, пов’язаного з війною, у неї стався перший у житті гострий прояв шизофренічоного розладу 27.05.2025 (ранок 5:00).

Я був поруч і намагався допомогти, як міг. Змушений був викликати лікарів, щоб їй надали допомогу та госпіталізували до спеціалізованого закладу 27.05.2025 (11:00) . Пізніше, коли мене попросили привезти необхідні речі, я приїхав до лікарні 27.05.2025 (13:00) .

В емоційному напруженні, хвилюючись за стан коханої людини, я вступив у суперечку з лікарем 27.05.2025 (13:30) , бо вимагав її побачити, щоб впевнитися, що з не все добре. Діалог переріс у конфлікт. На жаль, ситуація загострилась: мене схопили лікар і охоронець, один з яких застосував силу. Мене душив лікар за горло, я майже став непритомним, а за руки тримав охоронець! Я мав навіть фізичні ушкодження (синяк на шиї), які показував поліції.

У стані сильного стресу, розуміючи, що головне — допомогти дружині, я не подав жодної скарги, погодився на адміністративний протокол і повів себе максимально конструктивно.

Але після цього поліцейський, який був при виконанні, ввів мене в оману, сказавши, що я нібито «в розшуку», і передав мене ТЦК 27.05.2025 (16:30), де мене незаконно затримали та примусово мобілізували без повного медогляду до дврз 27.05.2025 (21:30).

Причому поліцейський знав, що в мене на одинці залишається 10 річна донька, і її мама в спеціалізованому закладі без доспуту до інтернету. Він обіцяв шо сама процедура займе декілька хвилин і я зможу повернутися доглядати доньку.

Що я отримав натомість?

Ярлик «Ухилятна», боже, хотілося реально плакати!

Мене затримали незаконно, без рішення суду, і примусово доставили до ТЦК.

Моя дружина навіть не знала де я перебуваю аж до 01.06.2025. Її виписали з лікарні 30.05.2025 (є виписка з лікарні де вказаний діагноз — шизофренічний розлад). Її забрали моя мати і під дією ліків вона не дуже усвідомлювала де я є.

Що далі?

• Я не проходив повноцінний медогляд
• Я не здавав аналіз крові
• Я не підписував висновок ВЛК
• Я маю офіційно задокументовані хронічні хвороби
• Я написав заяву про оскарження рішення ВЛК у той самий день

Попри все це, мене оформили як мобілізованого.

⚖️ Чому це важливо

Я хотів служити. Я не боюся. Але я хотів це робити відповідально — на технічній посаді, за своїм фахом, де я принесу більше користі.

Я вірив, що держава хоче ефективності, а не просто «кількості тіл». Я щиро підтримував ЗСУ, підтримував Мінцифру, підтримував Україну. Мої близькі служать в ЗСУ, самі пішли, не тікали! Я також придивлявся для себе вакансії. Але натомість я отримав:

• Приниження
• Ігнорування моїх прав
• Порушення Конституції та законів
• Спотворення самої ідеї служіння

📣 Чому я пишу

Бо системна несправедливість — це загроза не менша, ніж ракета. Якщо фахівців, які створюють цінність, будуть силою вивозити без медогляду, без слухання, без поваги — ми втратимо не лише бізнес, а довіру до країни.

Я маю гідність людини та люблю Україну! В нас є системні проблеми, про які варто знати. Я хочу справедливості

Я звернувся до Михайла Федорова. Прошу також підтримки спільноти: лайком, репостом, голосом, публічністю. Бо це не лише мій кейс. Це тест на людяність.

Я хочу служити, робити це чесно і відповідально, а не коли вводять в оману та брешуть!